Інтерес до міжвоєнної архітектури модернізму за останні десятиліття значно виріс в Європі та решті світу. У Списку світової спадщини ЮНЕСКО та у Попередньому списку (Tentative list) вже є кілька містобудівних об’єктів цього періоду. Проте на даний час в Україні в цілому та Ужгороді зокрема усвідомлення цінності модерністських споруд знаходиться на досить низькому рівні. Статус об’єкта ЮНЕСКО позитивно вплине на культурну та туристичну привабливість не лише міста, але й країни, особливо враховуючи історичну та культурну унікальність даного об`єкту для України. Внесення нового українського об’єкту у Попередній список світової спадщини може стати одним з успішних кейсів зовнішньої культурної політики держави. Тому ми прагнемо, аби ужгородський квартал Малий Ґалаґов з прилеглими об’єктами отримав у майбутньому статус пам’ятки ЮНЕСКО як цілісний репрезентативний взірець мистецтва містобудування. 
 
Проте ця мета є надзвичайно складною, оскільки одним з основних факторів оцінки об’єкту культурної спадщини є максимальна автентичність та збереженість. Щомісяця, щодня місто незворотньо втрачає історичні двері, дерев’яне вікно або цілий об’єкт. І цей руйнівний процес віддаляє нас не лише від статусу ЮНЕСКО, але і від звичної туристичної привабливості міста. Руйнівні процеси пам’яток культури та історії часто відбуваються від незнання законів, відвертого їх нехтування та амбіцій забудовників.

Але буває й таке, що мешканці просто не знають, що мають справу з пам’яткою архітектури. З пам’ятками міжвоєнного модернізму такі ситуації складаються надто часто.

Даний онлайн-проект створено з метою привернути максимальну увагу до архітектури модернізму в Ужгороді та допомогти мешканцям зрозуміти, як і навіщо потрібно ці будівлі зберігати. Саме тому, окрім досліджень об’єктів ужгородського модернізму та інформації про архітекторів-авторів будівель ми також будемо поступово наповнювати цей сайт інформацією про матеріали, техніки та способи збереження, і давати рекомендації по догляду за елементами будівель.

Архітектурний посібник містить результати історико-архівних, бібліографічних і натурних досліджень основних об’єктів міжвоєнного модернізму Ужгорода, репрезентативний обсяг фотодокументації, картографічних матеріалів, архівних креслень та пам'яткоохоронних документів. Базою даних архітектурних об'єктів можуть користуватися відповідні організації, науковці, студенти та інші зацікавлені особи. Завдяки зручній інтерактивній мапі та адаптації для мобільних пристроїв ресурс також можна використовувати і як туристичний путівник.

Після входження Підкарпатської Русі до складу Чехословацької республіки у 1919 році Ужгород став столицею краю. У цей час розгорнувся масштабний будівельний бум, адже відповідної статусу столиці інфраструктури на той момент не було. Вперше в історії міста доктором архітектури Адольфом Лібшером було проведено урбаністичний аналіз та розпрацьовано частковий генеральний план. В рекордні терміни було збудовано за цим планом урядово-житловий квартал Малий Ґалаґов. Розбудова велася за новітніми технологіями в будівництві, а також у відповідних європейським тенденціям архітектурним стилям. Унікальністю проекту району є й те, що для масштабного «сіті» не було знищено старих будівель попередніх епох — для будівництва осушили заболочену місцевість, сформували відповідним чином русло річки і створили вперше в історії міста набережні для відпочинку.

За менш ніж 20 років місто Ужгород отримало всі необхідні урядові інституції; житлові будинки відповідних відомств поруч із місцем роботи; школи та бібліотеки; водогін і систему каналізації; потужні сучасно обладнані промислові об’єкти; дороги, тротуари, парки та модерні об’єкти відпочинку — міський кінотеатр, басейн тощо. Також державними, міськими та приватними інвестиціями було спро-ектовано та збудовано кілька житлових районів за принципом міст-садів: Мала Прага, Великий Ґалаґов, Свепомоц та інші.

Всі ці квартали та споруди об’єднані однією епохою та напрямом в архітектурі під назвою модернізм. Це архітектура нового часу, яка зародилася з появою школи Баугауз у Веймарській республіці (тепер Німеччина) у 1919 році. Це напрям, який чітко декларував концепції будівництва: головне — це функція і призначення будівлі, а не форма і декор, без якого можна обійтися. Тому практично завжди модерністські будівлі виглядають лаконічно й чітко за формою, але фасади й інтер’єри виконані з високоякісних матеріалів.
 
Модернізм в Ужгороді представлено практично всіма стилями, які свого часу набули популярності на території Першої Чехословацької республіки: ар-деко, рондокубізм, традиціоналізм, пуризм, експресіонізм, неокласицизм та функціоналізм. Деякі з цих стилів – зокрема рондокубізм — на території сучасної України є лише на Закарпатті. Над ключовими для міста проектами працювали провідні архітектори Чехословацької республіки, і це світового рівня імена: Йозеф Ґочар, Адольф Лібшер, Алоїз Дряк, Франтішек Крупка, Ян Ґіллар, Ярослав Фраґнер, Йіндржіх Фрейвальд, Людовит Оелшлеґер та інші.