Архітектура модернізму, особливо стилі, що виникли після середини 1920-х років, відрізняються практично повною відсутністю декоративних не функційних елементів. Чи не єдиним декором на модерністських спорудах є стрічковий ледь помітний візерунок, зазвичай нанесений на кутах фасадних стін, навколо вікон та порталів. Цей делікатний 
декор має назву «штучний камінь» ( англ. faux stonework, чеськ. umělý kámen).
Оздоблення в вигляді штучного каменю можна віднести до найбільш працезатратних і водночас найбільш вишуканих декоративних способів завершення поверхні фасаду.

Основу робили із спеціальної суміші цементу та кам’яної крихти.

Після затужавіння опорядження, майстри-каменярі за допомогою бучарди та інших ударних інстру-ментів знімали з поверхонь гладенький накривочний шар, оголюючи зернисту кам’яну структуру тиньку. На ребрах структурних елементів накривочний шар обробляли пласкими зубилами з метою імітації насічок на натуральному камені.
 
В Ужгороді оздоблення типу «штучний камінь» зустрічається пере-важно червоних, жовтих, білих і сірих кольорів нюансних відтінків. Глибина рельєфу — перепад між гладким накривочним шаром та бучардованою поверхнею — складає 2–5 мм.