Йозеф Ґочар (чеськ. — один з найвидатніших чеських архітекторів та засновників архітектури модернізму Першої Чехословацької республіки.

Освіту здобув у Школі декоративно-прикладного мистецтва в Празі. Після закінчення навчання працював у архітектурному бюро легендарного Яна Котери. З 1908 року розпочав власну практику.

Найбільше талант архітектора розкрився в стилях кубізм та рондокубізм — деякі проекти Ґочара стали програмними для цих стилів. Будинок «Біля Чорної Матері Божої» (1911–1912) в Празі був першим взірцем цього новаторського архітектурного стилю, нині в ньому розміщується музей кубізму. Інша празька будівля — Леґіобанк (1921–1923) — один з ключових рондокубістичних об'єктів.

У 1924 році, після смерті Котери, Йозеф Ґочар був призначений професором до Академії образотворчих мистецтв у Празі, а вже у 1928 році — обраний ректором цього закладу. Цю посаду обіймав до 1932 року.

Протягом 1930-их років геніальний архітектор створює ряд знакових проектів у стилі функціоналізм. Костел святого Вацлава (1929–1930) у Празі — одна з найвідоміших функціоналістських сакральних споруд.

В Ужгороді Ґочар спроектував дві будівлі: поштовий та телеграфний уряд, а також Палац Баті — торговельний дім «взуттєвого короля» Чехословаччини, Томаша Баті.

У 2000 році Йозеф Ґочар визнаний найвидатнішим діячем чеської архітектури ХХ століття.

Дім у Чорної Богородиці, Прага (1911–1912)

Вілла Бауера, Лібодріче (1912–1913)

Будівля Леґіобанку (Палац Арка), Прага (1921–1939)

Площа Масарика, Градец Кралове (1924–1926)

Гімназія, Градец Кралове (1924–1926)

Родинні вілли в районі Баба, Прага (1928–1934)

Павільйон Академії образотворчих мистецтв, Брно (1927–1928) 

Церква Святого Вацлава, Прага (1929–1930)

Реалізовані об'єкти