Ужгородські будівлі міжвоєнного модернізму будувалися і вкривалися тиньком і покриттям “штучний камінь” максимально якісно. Ми можемо бачити на тих із них, за якими здійснювався грамотний догляд, що їхній зовнішній вигляд практично є незмінним за останні 80 років. Проте вкрай часто одна невелика деталь – старі протікаючі ринви водовідведення – спричиняють руйнацію фасадного тиньку з подальшими нищівними процесами в стінах і повною втратою візуального образу будівлі та енергозбереження всередині приміщень.

Прикро, що іноді мешканці будинків та відповідальні особи не звертають на цей важливий аспект увагу, і в результаті згодом мають справу з більш серйозними  проблемами, ніж просто заміна ринв. Постає питання повної заміни тиньку, реставрації будівлі, яка, з огляду на поширене бажання заощадити кошти та зробити швидко, перетворюється на руйнівну реконструкцію.